Инсайдер / Інсайдер (эфир 24.05.2018) ICTV / Украина

ІНСАЙДЕР - Все що можна сказати про цю передачу, гидота і бридота, більше її дивитись не буду, брехня на брехні. Дивились передачу про офшори Путіна, там згадали панамські офшори і у Путіна, і всіх акторів, які приховували свої доходи там, і британскього прем"єра, а за Петра Порошенка ніні, ні слова....... Ця передача нагадала анекдот часів СССР, коли американець пояснював росіянину що таке демократія- от я можу вийти до білого дому і сказати все, що я думаю про президента америки, а росіянин йому каже, так і я можу вийти на красну площу і все що думаю, сказати про американського президента. Сказали в передачі все про Путіна, який він не гарний, ви б краще дивились на свого, який він гарний і як ви намагаєтесь в передачі навіть його ім"я не чіпати, ну що сказати ПЕРЕДАЧА ІНСАЙДЕР ЦЕ НЕ ПЕРЕДАЧА, ЖОПО.....БЗДУН УГОДНІЧЕСЬКИЙ.

З болем в душі і криком про допомогу звертається до Вас Гаїна Валерія Іванівна, яка проживає м. Чернівці, вул. Руська 241/2, народилася 13 червня 1942 року.
Я є пенсіонерка, двічі ветеран праці, маю статус дитини війни, інвалід І групи А, медикаментозно залежна. Проживаю у власному будинку, до цього будинку є земельна ділянка, яка є в плані. Міська адміністрація незаконно цю землю дала в оренду обласній прокуратурі, яка почала будівництво. Будівництво веде ПМК-76, директором якого є Кагренчук Василь Іванович.
15 років тому я оббила всі пороги всіх інстанцій і подала документи на приватизацію, а також заплатила купу грошей. На черговій сесії депутатів міської ради, вирішили приватизувати. Але через деякий час рішення на приватизацію було загублено міською радою. Два роки назад почалися будівельні роботи і почалися мої проблеми: неодноразово приходили до мене з обласної прокуратури, з ПМК з погрозами і грубим ставленням, на яке я не заслуговую. А також вони подали мене в суд. І весь цей час я з сином і дочкою ходжу по судах, а я в інвалідному візку і умов в наших судах немає для таких як я. Я зверталася до всіх інстанцій міста Чернівці, але безрезультатно, тому що, всюди корупція та безлад. Під будівництво обласна прокуратура хоче забрати землю, яка є в плані хати. Я там прожила все своє життя і маю право вибору.
Мій чоловік також був інвалідом І групи, який мав робочий стаж 45 років, 4 роки лежав паралізований. Постійні погрози від ПМК-76 і обласної прокуратури, що ми будемо жити на вулиці під парканом довели його до серцевого нападу і він помер. Будівництво, яке ведеться поруч руйнує мій будинок, і він дає тріщини у фундаменті. На даний час, ми все ще продовжуємо ходити по судах і все це безрезультатно. Я у відчаї звертаюся до Вас про допомогу, я думаю, що у нашій країні є ще порядні і добросовісні люди, які зможуть мені допомогти в цьому безладді.

З повагою до Вас і надією Гаїна Валерія.

Добрый день, не знаю попадет-ли мое писание в нужные руки и прочитает его кто-либо в скором времени, ибо дело не терпит отлогательств, на кону жизни маленьких деток и подростков нашей страны, это может коснуться каждого на любом этапе его жизни.

26-го марта сего года в Запорожской 5-ой городской детской клинической больнице при проведении предоперационной анестезиологии был умервщлен мой маленький сынишка, мой маленький ангелочек 1.3 года от рождения. Ребеночек поступил в лечебное учреждение абсолютно здоровым, по направлению с детской районой поликлиники для проведения плановой операции по удалению паховой грыжи, как нас уверили - несложной лапороскопической операции. Ребеночка без какой-либо предоперационной подготовки, так называемой примедикации, без установленного инструкциями и стандартами предварительного стационарного обследования на следующий день сразу забрали на хирургический стол, предварительно, уже непосредственно перед операцией, цинично подсунули шокированой и дезоринтованой мамочке бумажку на "прикрытие своих задниц". 

Это маленькое создание только начало познавать мир, оно боялось всего чужого и незнакомого, чужих людей, резких звуков, даже папу в головном уборе, тогда оно прикрывало ручками свои глазки и сильно, очень сильно взахлеб плакало! Особенно когда его забирали от мамы, А потом у него не выдержало маленькое сердечко...